#слеш #лгбт #різниця_у_віці #політик #вчитель #заборонене_кохання #складні_стосунки #ангст #сучасний_роман #дорослі_герої

Надія схопила мене за руку й потягла в коридор, я навіть пискнути не встиг.

— Пішли!

— Ні-ні-ні! — запротестував я. — Куди ти мене тягнеш?

— Ближче подивитися!

Надія неслася коридором, навіть не звертаючи уваги на дітей, які крутилися під ногами. Якраз була велика перерва, і школярі курсували з кабінету в кабінет. Я намагався пригальмувати, але Надія мене не відпускала, тримала міцно.

А вже біля самих вхідних дверей випхала вперед, так що я ледь не влетів у руки всіх трьох відвідувачів. Але найбільше зачепив саме найважливішого — сивого. Від якого за кілометр пахло якимось страшенно дорогим парфумом.

Лариса Борисівна страшенно обурилася й мало не зашипіла на мене, як змія.

— Петре Олексійовичу! Ви як, усе гаразд? — занепокоїлася вона.

Він допоміг мені вирівнятися і дивно подивився на моє обличчя, а коли я став рівно — окинув поглядом з ніг до голови.

— Куди ти прешся, Макаре! Це тобі не перегони! Вибачся перед Петром Олексійовичем!

Петро Олексійович відмахнувся від вибачень.

— Усе гаразд, Макаре, — глухуватим голосом відповів він, і в мене по шкірі побігли мурашки. — У якому ти класі? Цього року випускаєшся?

Від сорому мені захотілося крізь землю провалитися. Бо виглядав я справді молодшим за свої роки, але щоб настільки. І хіба костюм не додав мені солідності?

— Я вчитель математики в молодших класах, — упевнено простягнув йому долоню. — Томний Макар.

— Який? — перепитав помічник, мабуть, для своїх нотаток.

— Це прізвище — Томний, — червоніючи відповів я, так і не опустивши руку. — Ім’я — Макар. Томний Макар.

Рівняння на Полювання