— Прокинувся, маленький, — шепочу я, посміхаючись.

З насолодою вдивляюсь у його обличчя, шукаючи хоч іскорку спротиву. Але там — нічого. Тільки тиха, приречена покора. І надія. Бридка, вічна, безглузда надія.

Саме таких я ненавиджу найбільше.

А він ще й намагається грати зі мною, кличе. Хочеться розсміятися йому в обличчя, але я лише кривлюсь, відчуваючи, як слабкі, але настирливі хвилі його бажання і страждання відчайдушно намагаються проникнути в мене. І знову, і знову. Кілька імпульсів поклику до його Господині один за одним.

Я смикаюся, з відразою блокуючи його спроби. Його хисткі хвилі поклику розбиваються об мій захист, мов об непорушну скелю. Він вдивляється в мене, наче шукає в мені сліди знайомого. Але все, що знаходить — обличчя тієї, що принесе йому кінець.

https://bookuruk.com/read/2429

#чжч #багатомужжя #потраплянка #авторські_раси #авторський_світ #чоловічий_гарем #АльбаФло