Друзі, ті, хто вже прочитав першу частину мого детективного циклу «Липа нашепотіла» і разом з приватними детективами Анною й Ігорем розплутав 6 справ у Києві, певно, вже захотіли чогось зовсім іншого.
І от — нова історія. Цього разу столиця залишається позаду: гори, сніг по пояс, дерев'яні будиночки турбази десь у Закарпатті — і Анна, яка нарешті вирвалася у відпустку. Борщ, гуцульський колорит, гарячі чани, лижі... Здавалося б, тиждень спокою. ❄️❄️❄️
Але хіба буває спокій там, де опиняється наша Анна?
Не встигла вона навіть розпакувати валізу, як відпочинок перетворюється на дещо зовсім інше. Флешка, гроші, чужі таємниці — і дев'ятнадцять годин, які треба протриматися самій, поки Ігор мчить потягом їй на допомогу.
Хто така Лілія? Чому інструктор із фрірайду так уважно стежить за кожним кроком детектива? І що насправді сталося в лазні номер сім?
Відповіді — вже зовсім скоро. Слідкуйте за оновленнями ????️❄️
"Місто ще спало під товстою ковдрою снігу, а в кватирі приватного детектива Анни Довженко вже пахло кавою, пристрастю і гарячим воском від свічки, яку забули згасити. Анна лежала горілиць, довге світле волосся розсипалося по подушці, одна рука — закинута за голову, інша — на грудях її старшого напарника й наставника Ігоря.Він, підвівшись на лікті, дивився, як її соски, усе ще тверді після оргазму, повільно опускаються в такт диханню, а на внутрішньому боці стегна ясніє багряна смужка від його зубів: він любив залишати мітки там, де ніхто сторонній не побачить."
"На ліжку лежав Роман Войтович. Голий до пояса. Очі розплющені, як у ляльки. У грудях — акуратна діра, з якої вже не текло. На губах — застиглий мед. Під лівою ніжкою ліжка — чорна флешка, приліплена скотчем. Анна зірвала її, сунула до кишені. Телефон в іншій кишені тут же завібрував: «Ти взяла. Тепер мовчи. О 17:00 я розкажу все. Лазня. Сама».
Читайте книгу тут:
Зареєструйтесь або увійдіть для того щоб залишити коментар
Коментарі читачів: