Друзі, вітаю!

Поспішаю поділитися новиною: почалася робота над третьою книгою детективної серії — «Липа нашепотіла-3. Синдром київського дощу».

Анна та Ігор повертаються — і, здається, навіть не встигли до пуття відпочити від попередньої справи (а декому з вас відомо, чого коштувала їм та історія). Цього разу все починається дуже буденно: холодний лютневий дощ над Києвом, старенький дідусь на лавці в парку Шевченка — і чоловік у яскраво-жовтому дощовику, який просто стоїть у переході й дивиться в порожнечу. Нічого страшного, здавалося б. Але після кожної його появи хтось із сусідніх будинків опиняється в психіатричній лікарні — з одним і тим самим маренням про те, що стіни їхньої квартири несправжні, що за ними — порожнеча.

Знаю, дехто з вас уже потирає руки в передчутті містики. Не поспішайте. Ви ж знаєте Аліс Веро — я не пишу фентезі, я не пишу містику. Я реаліст. І якщо в цій історії щось і здається надприродним, будьте певні: розгадка знайдеться там, де їй і належить бути, — у цілком земній, людській логіці. Просто іноді ця логіка ховається глибше, ніж хочеться визнавати.

А поки Анна намагається зрозуміти, що ж насправді відбувається біля площі Українських Героїв, у її власному житті теж не все спокійно — стосунки з Ігорем після спільної поїздки в Карпати вимагають нового рівня чесності, до якого вона, можливо, ще не готова.

Що трапляється з людьми після дощу? Хто цей чоловік у жовтому — і чи взагалі варто вірити старому, який його бачить? Дізнаємося разом.

Слідкуйте за оновленнями — перші глави вже вийшли.

https://bookuruk.com/read/4001