Нова глава вестерну «Відлуння чужих доріг» сьогодні буде рівно о 19:00.

Ну, а поки ви чекаєте на продовження, хочу поділитися невеличким спойлером та візуалом до неї.

https://bookuruk.com/read/4068

❤️❤️❤️

Клем натягнула поводи, зупиняючи свого гнідого поруч із їхнім візком. Її обличчя було максимально зосередженим. Вона примружилася, вивчаючи швидкість течії та вирви ближче до протилежного берега, прораховуючи найгірші сценарії.

— Погані справи, — тихо, але жорстко промовила вона, звертаючись до Мейв, яка напружено завмерла на передку. — Вода піднялася футів на чотири, не менше. Течія скажена. Якщо мули запанікують або хоч одне колесо потрапить у глибоку яму на дні — фургон перекинеться за лічені секунди.

Мейв подивилася на вируючу буру каламуть, і її зазвичай спокійне обличчя помітно зблідло. Вона міцніше стиснула віжки тонкими пальцями.

— Ми можемо це об'їхати? — спитала ірландка, хоча відповідь уже читалася в похмурих очах Клем.

— Ні. Найближчий брід за два дні шляху, і немає жодної гарантії, що там вода нижча. Доведеться йти тут, — Клем рішуче поправила капелюх, насунувши його глибше на лоб, і спішилася, щоб ще раз особисто перевірити кожну застібку на упряжі їхніх мулів. — Слухай мене уважно, Мейв. Тримай віжки так міцно, як тільки зможеш. Не давай їм зупинятися, хай би що не трапилося навколо. Я буду поруч, у воді, страхуватиму колеса з боку течії.

Над табором пролунав різкий голос трейл-боса, який наказував першим возам спускатися до води. Зворотного шляху не було.