Христос Воскрес!
Дорогі мої читачі!
Як і обіцяла показую назву майбутньої новинки :) Сьогодні ви відгадали її в телеграм каналі (клік тут щоб потрапити на канал автора) і ловіть маленький шматочок із майбутньої новнки))) 

 

Майже, ще трішки!
Біжу по рівній плитці вулицею, стискаючи свою сумочку обома руками. Прокляття, двадцять три секунди — і я повинна встигнути! Повинна. Звісно, біг на десятисантиметрових підборах — це ще те задоволення, але заради кави я готова хоч ноги зламати.
Ще поворот, залишається менше п’ятдесяти метрів. Впевнена: той нахаба, що забрав останній стакан кави того місяця, сьогодні буде в мене за спиною.
Іноді я думаю, щоб піти до власника цієї кав’ярні і попросити робити каву щодня, хоча не впевнена, що він послухає. Дуже хочеться знати, чому він готує лише першого числа місяця і тільки одну годину каву, якої немає в меню, не рекламує її, але хто її вип’є — закохується в цей напій і заряджається позитивом на повну.
Набираю повні груди повітря і залітаю в двері. Біля стійки стоїть сивий чоловік і розмовляє з чоловіком у костюмі.
— Знову ти! — бурчу собі під ніс. Лечу вперед, бо цього разу я так просто не здамся. Вже тричі програла йому, при тому, що так і не бачила його обличчя — тільки плечі, і занадто добре запам’ятала костюм, який, здається, в нього один.
— Доброго ранку, прекрасна панянко, — власник посміхається із жалем. — Мені шкода, але ви запізнилися, — показує на годинник, що якраз вибиває восьму нуль.
— Знову? — мало не плачу.
— Вибачте, — розводить руками. Я ж одним оком слідкую за чоловіком, що вже повернувся до мене спиною і гордо крокує до виходу.
— Нічого.
Повертаюся і йду напролом до своєї кави. Цього разу тут буде битва не на життя, а на смерть!
— Вибачте, — наздоганяю чоловіка, який забрав мою каву, — вибачте мені за нахабство, — опускаю погляд у підлогу, не відпускаючи рукава чоловічого піджака. Не можу я без тієї кави! Прокашлююсь і набираю повні груди повітря, а тоді посміхаюся, як єгипетська цариця фараонам, та кокетливо підіймаю очі. — Не могли б ви… — щоб мене! Нахабно хапаюся за стаканчик, примруживши очі. Якого біса?! Як він тут опинився? — Це моя кава! Зрозуміло?
Клятий маніпулятор!

 

Не забудьте підписатися щоб не пропустити новинки ????

Ваша Каміла