Привіт. Мене звати Ірма Скотт, і я пишу історію — «Марс. Шлях додому».

Якщо чесно, коли я почала писати цей роман, я не просто хотіла описати пилова бурі, кисневі генератори чи проблеми з гравітацією. Я хотіла знайти щось більше. Я хотіла показати, що Марс — це не лише випробування для технологій, а й випробування для психіки, для віри, для стосунків.

Я пишу не про ідеальну колонію, де все працює за планом, а про людей, які намагаються вижити, зберегти себе — або навпаки, зруйнувати себе, щоб нарешті відчути щось справжнє. У моєму Марсі є технології — звісно. Є шатли, нові соціальні структури, штучна атмосфера, контрольований клімат і радіозв'язок, який іноді ламається саме тоді, коли маєш сказати найважливіше. Але головне — це люди. Їхні страхи. Їхні мрії. Їхні внутрішні тріщини, які стають ширшими з кожним солярним днем. Це історія про те, як далеко може завести нас бажання знайти новий дім. І як важко зрозуміти, що дім — це не координати в космосі, а хтось поруч.
Хоча б один.

Якщо ти хочеш побачити, що насправді відбувається, коли людство заходить надто далеко — приходь на Марс. Але одразу попереджаю: зворотного квитка може не бути.