Доброї ночі!
Довіра це крила. Навіть якщо очі не бачать, серце спокійно продовжує вірити. Навіть якщо пітьма забрала останню надію — довіра може її воскресити. Але якщо світло зраджує — крила обпадають. Темрява огортає кожну частинку душі розбивше довіру об зраду. 
Спочатку нерозуміння, потім біль, а потім…

Що потім вирішувати тільки нам. Тільки ми владні вибрати куди підемо за світло чи пітьмою. 

Саме в цій точці зараз Даміан із мого роману “Сліпа довіра” (назва кликабельна). Що він обере — поки не зрозуміло, але поки він намагається прийняти все те ла…но що зробила Віолетта наша Аделін намагається зробити правильний вибір. 
Тільки правильний для кого?
Все заплутано. Все болісно і не зрозуміло. 
Завсім скоро ми дістанемся до тієї точки звідки вже не буде вороття ні для Алелін, Даміана та Олега з Ві. 
Все складно, але ж від цього тільки цікавіше. 
Оновлення через день. Тож щиро запрошую!

 

ШМАТОЧОК 
Страх — це не те, що літало в повітрі. Морок — не те, що насувалося на нас у цьому невеликому кабінеті. Душа ніби стояла на краю перед кінцем світу. Жах пронизував, топив у собі, навіть лікар зблід, хоч Олег вже прибрав пістолет.

— Аделін, — голос громом рознісся кімнатою. — Ми йдемо!

— Давай подзвони їй, запитай про все як є! — Олег втрутився, не чекаючи від мене відповіді. — Чи боїшся? Страшно дізнатися правду?

— Їй тут не місце. Наші проблеми — не для медсестри.

— Думаєш? — Олег хмикнув. — Даміане, навіть вона зрозуміла, що твоя дружина — кінчена стерво.

Клянуся, я не могла дихати. Даміан повернув голову в мій бік, поки я хапала маленькі ковтки повітря, щоби не втратити свідомість.

Усі мовчали.

Було зрозуміло, що робив Олег, але те, що мене в це вплутали — я не очікувала. Мовчання тривало занадто довго, витрушуючи з душі останні крихти надії. Усі чекали вибору Даміана, і він його зробив.

Дістав із кишені телефон і набрав номер. Увімкнув гучномовець і поклав гаджет на стіл.

МИРНОЇ НОЧІ

Ваша Каміла