Запрошуємо до нової глави! 

— Ти впевнена? — Микита звужує на мені погляд, наче намагається побачити більше, ніж я кажу словами.

— Так, — твердо відповідаю, хоча в грудях важко, немов серце тисне ребра зсередини.

Він робить крок до мене й обіймає. Теплі, сильні руки змивають частину моїх сумнівів. Він знає: зараз мені потрібні не застереження, а відчуття, що я не сама.

— Я підтримаю будь-яке твоє рішення, — його голос тихий, майже шепіт, але в цих словах — більше сили, ніж у гучних промовах.

Читати можна за посиланням:

https://bookuruk.com/read/2602