Вітаю, мої хороші. Сьогодні принесла для вас візуалізацію нових друзів Алісії…довго бавилась, але жоден генератор не хотів мені дати те, що я просила…один чат джпт хоч трохи вгадав і спробував виправдати мої очікування…

Як вам Іліра і Каелан? Якось так собі їх уявляли?)

Маленький спойлер з розділу Контракт на свободу, як відбулося їхнє знайомство:

І тут я помітила її. Неймовірно красива ліанта — її шкіра мала легкий зелений відтінок, волосся плавало наче живі лозини, а очі світилися м’яким блакитним світлом. Вона посміхнулася мені, а повітря поруч із нею наче наповнилося свіжістю.

— Ти, здається, добре впоралась із першим та другим етапом, — сказала вона тихо, але з такою впевненістю, що я аж відчула тепло в грудях.

— Мабуть, — видихнула я. — А ти? Легко справилася?

Вона кивнула і простягнула руку. 

— Іліра. Я можу розказати трохи хитрощів для наступних випробувань. — Шепнула мені на вухо і лукаво всміхнулась.

— Не варто, нехай це буде сюрпризом для мене. Імпровізація мені краще дається. — Посміхнулась і я, відповідаючи на рукостискання. — Алісія, до речі.

Поки ми говорили, ззаду хтось підійшов. Я здригнулась від його глибокого голосу і повернула голову. Переді мною стояв хлопець. На вигляд юний, але красивий. Срібляста шкіра, великі очі, що світяться м’яким золотим світлом, і легка грація рухів, наче він не йшов, а плив. Певно це сайлен.

— Привіт, — мовив він з тихою усмішкою, — здається, ми тепер в одній команді. Не хочете познайомитись ближче?

Я підняла брову. 

— А хто сказав, що ми в команді?

Каелан лише посміхнувся ще ширше. 

— Тоді я буду поруч, щоб переконатися, що ви точно пройдете іспит і ми таки втрапимо в одну команду. — Підморгнув. Розвернувся і пішов.

Іліра засміялася тихо, а я відчула, як серце тріпоче. Це було вперше, коли я говорила з чоловіком іншої раси без контролю дядька. Якщо не враховувати екзаменаторів. 

На голограмі над виходом спалахнув напис:

«Пауза закінчується. Наступний етап — польові симуляції».

Ваша Іда❤️