Гадаєте, робити відгук на власну історію - то не айс?
Згодна з вами, тож цього разу замість відгука на конкурсну історію отримаєте трошки відвертих зізнань про “Відьму для пірата”
#відгук #аквафентезі25
Отже, все почалося з того, що під час створення картинки для історії “Одне прокляття на двох” щось пішло не так, і герої вийшли геть іншими. Власне - ось ця картинка і стала початком великого задуму. Спершу був стьоб, що це могло б бути, але хто ж знав, що ці жарти з Євою Райн стануть насінням, з якого виросте дещо більше?...
Я щиро вважала, що історія не має майбутнього. Річ у тім, що в мене не так вже й багато табу в написанні історій, але морська тематика - одне з них. Я не знаю нічого про кораблі - всі мої знання зводяться до того, що вони дерев'яні, а подорожі на них могли тривати місяцями.
Хоча скажу відверто - я обожнюю усі подібні історії про піратів, морські пригоди і все таке
Але, як то кажуть - очі бояться, а руки роблять
Довелося перелопатити тонну літератури, а в закладках на компі постійно висіли сайти з морськими термінами, будовою старовинних кораблів та всякої схожої фігні (син через це тихенько сміявся з мене). Попри те, що частенько зверталася до енциклопедичних джерел, дуже сподіваюся, що не напартачила з власними описами.
Принаймні я спробувала м'якенько так занурити читачів у світ життя на кораблі й пояснити що й до чого, і чому всі такі пияки, які постійно п'ють ром.
Зазвичай мої героїні не відрізняються стриманістю й легким характером, але Габі… То навіть не чортеня у спідниці. Їй не те що капітан піратів не наказ - їй і сам Морський Диявол - не авторитет.
Окрема любов - то Фердинанд… О, цей маленький пацючок - то моя слабкість. Причому він став героєм історії абсолютно випадково. Дещо дивний домашній улюбленець, але що вже там? Є, як є)
А ось спокій капітана Темпеста мене шокував. Він, який спершу цілком заслужено мав прізвисько “капітан Буря”, в якийсь момент, здавалося, просто втомився охрінівати від того, що чудить Габі. Не знаю на яких заспокійливих він сидить, але мені б такі не завадили, це точно.
Попри те, що історія має цілком пристойні 300к обсягу, її динамічність особисто мною сприйматься так, що все, наче на одному подиху, тож кинути десь просто не могла. Все здавалося, що вона ж така коротенька (для мене вже класика - гадала, більше 200к не вийде).
А ось де я змогла відігратися, то це легке вплетення усім відомих міфів у книгу - пісні сирен мене надихали й заворожували…
Дуже сподіваюся, що історія зайде вам, тим паче, що вона, випадково, стала першопрохідцем цьогорічного параду піратських історій на Букурук.
Якщо ж ви й досі не додали “Відьму для пірата” до своєї бібліотеки - саме час це зробити)
Посиланнячко лишаю тут
❤️
)))))