«Коли вибір — це не лише про напрямок, а про себе: історія, яка змусить замислитися»

Ми всі хоча б раз у житті стояли на роздоріжжі. Між залишитися й піти. Між тим, що звичне, і тим, що може змінити все. Нова книга — це не просто роман. Це подорож у глибини душі, де кожне рішення несе вагу, а кожне почуття — має наслідки.

Це історія про те, як важко почути власне серце, коли навколо — очікування, тиск і страх помилитися. Про місто, яке колись стало домом. Про людину, яку не забути. І про те, чи може минуле мати шанс у майбутньому.

Новинка: Смак минулого

Анотація:

Анна завжди знала, чого хоче від життя. Велике місто, успішна кар’єра, можливості, яких не дає провінція. Вона довго будувала цей шлях, жертвуючи всім, що могло її зупинити. Але одного дня доля змушує її повернутися туди, звідки вона втекла, – у місто, яке було колись її домом.

Уривок:

Київ був сповнений руху, шуму і постійної суєти. Вечірній мегаполіс мерехтів вогнями автомобілів, світловими рекламами і відблисками ліхтарів на мокрому асфальті. Люди поспішали додому після довгого робочого дня, кав’ярні ще приймали останніх гостей, а повітря було наповнене запахом весни, яка повільно вступала у свої права.

Анна сиділа у своєму просторому офісі на двадцять п’ятому поверсі сучасного бізнес-центру. Її кабінет був ідеально впорядкований: чистий стіл, ноутбук, кілька акуратно розкладених документів. Велике панорамне вікно виходило на центр міста, звідки відкривався майже кінематографічний вид на вечірній Київ.

Вона тримала в руках чашку кави, але навіть не помічала її смаку. Думки були десь далеко, хоча день пройшов, як зазвичай: наради, презентації, десятки дзвінків і нескінченний потік електронних листів. Анна звикла до такого ритму, навіть більше – він став частиною її самотнього, але впорядкованого життя.

Вона досягла всього, про що мріяла: престижна робота, хороша зарплата, власна квартира в центрі, подорожі на вихідних, дорогі сукні та найкращі ресторани. Колись це здавалося вершиною успіху. Колись вона дійсно вважала, що це зробить її щасливою.

Але зараз, у цьому просторому, холодному офісі, вона відчула дивну пустоту.

На столі, серед документів, лежав невеликий конверт кольору шампанського. Анна машинально торкнулася його пальцями, розглядаючи красивий, чіткий шрифт:

«Запрошуємо Вас на зустріч випускників —15 років потому…»