Невеличкий спойлер до вечірньої глави.

Наступного ранку Клер повернулася до того самого маленького кафе, де вчора купувала собі вечерю. При денному світлі воно виглядало менш тривожним: крізь відчинені двері долинав гомін вулиці, а літня господиня, яка вчора з підозрою дивилася на неї, сьогодні навіть ледь помітно посміхнулася. Клер замовила міцну чорну каву і сіла за столик у кутку, розгорнувши свій блокнот. Для стороннього ока вона виглядала як туристка, що робить нотатки про подорож.

Насправді ж вона слухала.

За сусіднім столиком сиділи двоє літніх чоловіків у простих сорочках і пили каву, тихо розмовляючи іспанською. Клер почала прислухатися. Її базових знань цієї мови вистачило, щоб вловити суть їхньої тихої, сповненої страху розмови.

— ...ціни на хліб знову підняли, — скаржився один. — Кажуть, заради армії. Все для армії. А що ж нам?

https://bookuruk.com/book/miz-kuleu-i-spalahom