Невеликий спойлер до сьогоднішньої глави та візуал.

Кіт завмер. Його вуха здивовано ворухнулися, китиці здригнулися. Це було неможливо. Смертні не витримують подиху Вартового. Він зробив крок до неї. Сніг рипів під величезними лапами. Він нахилив свою масивну голову, наближаючись до її обличчя. Кайса не відступила. Вона простягнула руку — ту саму, зі шрамом від опіку — і торкнулася його вологого, рожевого носа.

— Я не боюся холоду, — прошепотіла вона. — Я сама — холод.

https://bookuruk.com/book/narecena-vicnoi-zimi