Сьогодні ввечері вийдуть дві нові глави моєї новинки "Тимчасова вічність" - https://bookuruk.com/book/timcasova-vicnist

А щоб очікування було більш приємним, поділюся з вами невеликим спойлером та візуалом:

Іві підвела погляд на Джо.

— Вона пише, що Лондон палає щоночі. Що люди сплять у метро. Що вони розбирають завали голими руками, шукаючи своїх дітей.

Джо мовчала, поклавши руку на плече Іві. Її пальці злегка стиснули тонку тканину джемпера.

— А я тут, — раптом вирвалося в Іві, і голос її зірвався на крик. — Я сиджу тут, у теплі. Їм картоплю з маргарином. Сплю на чистому простирадлі. Я навіть сміялася вчора, коли ми мили посуд! Як я можу?

Сльози нарешті прорвалися. Гарячі, пекучі сльози провини.

— Я повинна бути там. Я повинна допомагати. А я втекла. Я просто злякалася і втекла, як боягузка. Том зник, мої сусіди гинуть, а я тут... гріюся. Це неправильно, Джо. Це несправедливо.

Джо присіла навпочіпки перед нею, щоб їхні очі були на одному рівні. Вона взяла здорову руку Іві у свої долоні.

— Послухай мене, — сказала вона твердо, хоча в її очах теж блищав біль. — Послухай уважно. Ти не втекла. Ти вижила. Це різні речі.