Ділюсь з вами невеличким спойлером до сьогоднішнього продовження моєї новинки Тимчасова вічність - https://bookuruk.com/read/3417

Джо підійшла до столу, сіла і взяла чашку обома руками, гріючи пальці. Вона довго дивилася на кота. Той припинив вмиватися і подивився на неї у відповідь — серйозно, насуплено, не кліпаючи.

— Гаразд, — зітхнула Джо. — Не викидати ж його на вулицю. Там багнюка по коліна. Хай залишається.

Іві засяяла.

— Правда?

— Але за однієї умови, — Джо підняла вказівний палець. — Він повинен відпрацьовувати свій хліб. У підвалі повно мишей. Щойно підросте — піде на службу.

— Домовилися.

Кіт, ніби розуміючи, що його доля вирішена, підсунувся ближче до тарілки Джо і нахабно потягнув носом повітря біля її тосту.