На кілька секунд її погляд ковзає в мій бік. Цього разу — трохи довше. Вона дивиться не на мене, а крізь, так, як дивляться на незнайомця, який випадково потрапив у поле зору. В її очах немає впізнавання, немає настороженості чи зацікавленості. Лише звичайна, коротка людська увага — і цього достатньо, щоб у мені щось зрушилося остаточно.

https://bookuruk.com/book/istinna-dla-vatazka