Дорогі читачі!

Хто ще не бачив, у мене вийшла нова книга!

Напружена, емоційна книга, котра нікого не залишить байдужими! 

Запрошую вас на гарячу, небезпечно-гумористичну новинку 18+:

"Поклик. Солодка кров"

Напевно, йти до будинку жахів у п'ятницю тринадцятого – не найкраща ідея. Особливо, якщо ти раптом відбиваєшся від друзів, втрачаєш орієнтир і потрапляєш... у склеп. Справжній.

А далі, от не інакше – суцільний сумбур.

Спочатку мене вкусив вампір, потім вампіра вкусила я. Щоправда, навіть не здогадуючись, що це не постановка, а реальний вампір. Просто хотіла довести, що укус – це справді боляче і все. Але, шкода, що цей представник вельми непересічної раси сприйняв мій порив абсолютно по-своєму, і все стало ще заплутаніше. Хоча, після того, як з'явилися його брати, я зрозуміла, що варто мислити нестандартно. І ось тоді остаточно влипла!

Рішуча героїня, троє непересічних вампірів, гарячі сцени і все те, що починається зі слова «випадково».

Усі випадковості, звісно, не випадкові!

#потраплянка_з_гумором

#рішуча_героїня

#три_брата_вампіра

#чжчч_багатомужжя

#відверто_гаряче

#ХЕ

Уривок:

– Рот відкрий, – промовила серйозно, насупившись.

– Ти наказуєш мені? – обурено вигукнув він, заодно рот відкривши.

Ковтнувши, я помахала заперечно рукою, а потім ще головою, відчуваючи, як перед очима все починає плисти. Ні-ні, свідомість зараз втрачати взагалі не можна! Я тут упаду, а цей... вампір же не поморщиться і приступить до трапези. Тільки що як присмоктався до моєї шиї, коли я відвернулася.

– Якщо тебе вкусити, я зможу тебе приручити? – кашлянувши, уточнила буденно. Так-так, усе ще стрес.

– Так ти точно цього хотіла!

Хм, заперечувати чи погоджуватися? Поки що, чого брехати, наша розмова дуже розчаровує. Ми ніби говоримо різними мовами, взагалі не в змозі зрозуміти одне одного.

От тільки, виходить, вампіри все-таки існують? Живуть серед звичайних людей і тихо харчуються ними, тобто – нами вночі?

Цікаво, осиковий кілок і часник, насправді, працюють? Але де я зараз їх візьму?

– Брате, чому ми несподівано отямилися? – почула я, а потім і побачила ще двох чоловіків. Імовірно – двох вампірів!

Разом, у залишку, одна людина, тобто я – Кіра Юріївна Ікленко і троє вампірів, у яких дійсно є ікла. Як цікаво. Впісятися від страху можна.

Запрошую до читання!

З Любов’ю, Тетяна Барматті!