Любі мої читачі. 

Сьогодні вийшов перший розділ книги “Заборонене кохання 2”це продовження захопливої, пристрасної чуттєвої історія шаленого кохання Лілі і Дені. Друга частина більш пристрасна і емоційна! 

- Що цікавого-то, ти навіть не уявляєш, як я почуваюся! Він був мій! Мій розумієш? А тепер у нього буде дитина і ця шльондра поруч із ним! - випалюю я на емоціях і майже не плачу. Луї мовчить, відкинувся на спинку дивана і сидить дивиться на мене зі схрещеними на грудях руками. - Знаєш, Луї, мені ніхера легше не стало, від того, що я з тобою поділилася! - зло випалюю я і також відкидаюся на спинку стільця і тепер уже дивлюся куди завгодно, тільки не на нього.

   - А я й не обіцяв тобі, що щойно ти мені розповіси всю цю хуйню, тобі стане легше! - грубить він і я дивлюся на нього тепер, він залишився таким же напруженим. - Я просто не розумію, чому такі охуєнні баби, як ти, такі дурні? - ставить він це запитання, і я навіть не ображаюся, мені вистачило п'ять хвилин, щоб згадати його манеру спілкування. Іншого він не навчений. Я мовчу на його фразу, бо, відчуваю, зараз заведемося... - З такою охуєнною зовнішністю, ти могла крутити мужиками як хотіла, а ти сохнеш за своїм родичем і море сліз через це ллєш... Скажу тобі по секрету, якщо ти не в курсі, по-іншому воно б і не було. Це життя, лялечко. Рано чи пізно один із вас обов'язково обзавівся б спиногризом і знайшов би собі дружину або чоловіка. Створив би нормальну сім'ю. Ваше збочене кохання апріорі не може існувати. Хіба що потрахатися. Змирися, крихітко, і живи далі. Хочеш допоможу тобі забутися? - підморгує він мені і знову кидає свій вульгарний погляд на мене. А мене ці слова сильно зачіпають. Я вірила в наше щасливе майбутнє. Я ж його так кохаю. Та я життя без нього не уявляю. Як? Як я можу уявити. Що я буду приїжджати до нього двічі на рік і бачити його щасливе обличчя з іншою дівчиною, а на руках у них буде їхня спільна дитина. Боже! Адже це правильно, так все має бути. Але я не можу, не можу з цим змиритися. Господи, але чому я так сильно кохаю його. Кладу голову на стіл і дивлюся мовчки у вікно. Луї має рацію. Я знаю, що має рацію. Наші стосунки з самого початку були неправильні й аморальні.

Анотація до книги "Заборонене кохання 2"

Заборонене бажання запалило наші серця і зруйнувало кордони. Він покохав мене — так само неправильно і відчайдушно, як і я його. Але життя немов навмисне прагне нас роз’єднати. Тепер ми знову стоїмо по різні боки, не через осуд інших, а через обставини, що сильніші за нас. Та я знаю одне: ми — залежні одне від одного, як повітря, яке неможливо не вдихати.

НЕ ІНЦЕСТ.

Ось посилання на роман