Всім привіт! Давно мене тут не було, але тепер обіцяю з'являтися частіше)
Одна з моїх найулюбленіших книг чекає на своїх читачів!
А я з нетерпінням чекаю на ваші коментарі і вподобайки. Приємного читання!
Уривочок: І сидячи в темній квартирі, на краєчку дивана, Діана раптом згадала, як усе було до..
Спогади накочували хвилями — теплі, майже безтурботні, такі звичні, що вона колись навіть не цінувала їх. Здавалося, ще зовсім недавно їхнє життя мало простий, зрозумілий ритм, у якому не було місця для страху втрати.
Зазвичай після роботи вони зустрічалися в якійсь кав’ярні — благо, їх у місті було так багато, що кожного тижня можна було обирати нову. Вони дегустували напої, дуріли, як діти, і зрештою опинялися в Діани на квартирі. Вона одразу кидалася готувати вечерю, але Богдан зупиняв її на порозі кухні поцілунками, не дозволяючи робити «дурниці».
Останнім часом Богдан змінився. Став похмурим, рідше возив її на набережну, де вони любили сидіти, звісивши ноги з парапета. Діана списувала все на втому: Богдан цілими днями розвозив замовлення з ресторану, і не дивно, що ввечері сил на прогулянки бракувало.
— Хочеш, я тобі борщу зварю? — запропонувала вона якось, намагаючись розвеселити його.
Замість відповіді Богдан потягнув за пояс її шовкового халата. Тканина ковзнула, оголивши плече. Шорсткі пальці лоскотали шкіру.
— Не будемо витрачати дорогоцінний час на дурниці. Замов піцу, — промовив він, навіть не дивлячись на неї.
— Піца — то холостяцька їжа, — скривилася Діана. — А в тебе є жінка.
Їй подобалося думати, що вони — справжня пара. Їй хотілося будувати з ним спільне майбутнє.
І сидячи в темній квартирі, на краєчку дивана, Діана раптом згадала, як усе було до..
Спогади накочували хвилями — теплі, майже безтурботні, такі звичні, що вона колись навіть не цінувала їх. Здавалося, ще зовсім недавно їхнє життя мало простий, зрозумілий м, у якому не було місця для страху втрати.
Зазвичай після роботи вони зустрічалися в якійсь кав’ярні — благо, їх у місті було так багато, що кожного тижня можна було обирати нову. Вони дегустували напої, дуріли, як діти, і зрештою опинялися в Діани на квартирі. Вона одразу кидалася готувати вечерю, але Богдан зупиняв її на порозі кухні поцілунками, не дозволяючи робити «дурниці».
Останнім часом Богдан змінився. Став похмурим, рідше возив її на набережну, де вони любили сидіти, звісивши ноги з парапета. Діана списувала все на втому: Богдан цілими днями розвозив замовлення з ресторану, і не дивно, що ввечері сил на прогулянки бракувало.
— Хочеш, я тобі борщу зварю? — запропонувала вона якось, намагаючись розвеселити його.
Замість відповіді Богдан потягнув за пояс її шовкового халата. Тканина ковзнула, оголивши плече. Шорсткі пальці лоскотали шкіру.
— Не будемо витрачати дорогоцінний час на дурниці. Замов піцу, — промовив він, навіть не дивлячись на неї.
— Піца — то холостяцька їжа, — скривилася Діана. — А в тебе є жінка.
Їй подобалося думати, що вони — справжня пара. Їй хотілося будувати з ним спільне майбутнє.
https://bookuruk.com/read/2279
І сидячи в темній квартирі, на краєчку дивана, Діана раптом згадала, як усе було до..
Спогади накочували хвилями — теплі, майже безтурботні, такі звичні, що вона колись навіть не цінувала їх. Здавалося, ще зовсім недавно їхнє життя мало простий, зрозумілий ритм, у якому не було місця для страху втрати.
Зазвичай після роботи вони зустрічалися в якійсь кав’ярні — благо, їх у місті було так багато, що кожного тижня можна було обирати нову. Вони дегустували напої, дуріли, як діти, і зрештою опинялися в Діани на квартирі. Вона одразу кидалася готувати вечерю, але Богдан зупиняв її на порозі кухні поцілунками, не дозволяючи робити «дурниці».
Останнім часом Богдан змінився. Став похмурим, рідше возив її на набережну, де вони любили сидіти, звісивши ноги з парапета. Діана списувала все на втому: Богдан цілими днями розвозив замовлення з ресторану, і не дивно, що ввечері сил на прогулянки бракувало.
— Хочеш, я тобі борщу зварю? — запропонувала вона якось, намагаючись розвеселити його.
Замість відповіді Богдан потягнув за пояс її шовкового халата. Тканина ковзнула, оголивши плече. Шорсткі пальці лоскотали шкіру.
— Не будемо витрачати дорогоцінний час на дурниці. Замов піцу, — промовив він, навіть не дивлячись на неї.
— Піца — то холостяцька їжа, — скривилася Діана. — А в тебе є жінка.
Їй подобалося думати, що вони — справжня пара. Їй хотілося будувати з ним спільне майбутнє.
Зареєструйтесь або увійдіть для того щоб залишити коментар
Коментарі читачів: