Він лежить на моїй підлозі — голий, закривавлений і настільки величезний, що здається, ніби маленька кухня тітчиної хати стала для нього затісною кліткою. Я заворожено дивлюся на татуювання, що вкривають його плечі та груди, на цей чіткий чорний хрест, який зараз здіймається й опускається в такт його важкому, переривчастому диханню. Людська шкіра робить його вразливим, але не менш небезпечним; від нього все ще віє тим самим диким жаром, який я відчувала крізь вовчу шерсть, і цей жар тепер заповнює весь простір між нами, витісняючи аромат печені та домашнього затишку. Я відчуваю, як моя магія, щойно вивільнена для зцілення, тепер тонко вібрує в повітрі, реагуючи на його присутність так, наче ми обидва — частини одного зламаного механізму, який раптом почав обертатися.

https://bookuruk.com/book/vovcij-instinkt