Ми стоїмо в тісному просторі душової кабіни, де пара стає настільки густою, що світ за межами скляних дверцят перестає існувати. Назар закидає голову назад, підставляючи обличчя під гарячі струмені, і я бачу, як на його шиї напружуються жили. Вода стікає по його широких грудях, змиваючи останні розчерки сажі, оголюючи міць, яку не зміг зламати навіть вогонь.

https://bookuruk.com/book/spokusa-dla-zvira