Київ зустрічає мене звично — сірим асфальтом, що ще зберігає сліди нічного дощу, запахом кави з ранкових кіосків, який пробуджує краще за будильник, і гулом метро, що вібрує десь під землею, як пульс великого організму. Місто дихає рівно, без поспіху, але з глухим тиском під грудьми — і я знову в його ритмі.

https://bookuruk.com/book/odna-nic-v-odesi-naslidki