Арес вийшов від Ніколо коли на дворі вже було зовсім темно. Він сів на коня і поскакав до воріт. І так, це той самий Арес. І в цьому не має нічого дивно. Адже ніхто достовірно не знав як саме виглядає кожен із сотень шпигунів Веларіса. Тому його ніхто не знав в лице. Тим більше запідозрити в чомусь. Так як молодий чоловік представлявся князем. До того ж порядного роду.
Але це був саме той, хто був. І треба достойно оцінити його винахідливість. Бо обвести довкола пальця скількох людей, скільки обвів він – справа не проста. Та ще й до того всього влитися в сітку змовників. І найголовніше, не видати себе нічим.
Це майстерність. Це геніальність. Це винахідливість і хитрість. Так, все це у Ареса було. І воно прекрасно працювало. А він працював на таємну поліцію.
Він проїхав ворота. Сторожа нічого сьогодні не зупиняла, оскільки було свято. Тож завдяки цьому він за сьогодні зміг багато встигнути. Головне зараз це пересвідчитися що за ним нема хвоста. А вже тоді можна їхати до собору. Ну а там справа звички. Але до собору треба пильнуватися.
Цікаво!
Дякую)