Вода гаряча, ллється рівним потоком. Стою під нею, закриваю очі. М'язи розслабляються, напруга дня поступово спадає. День був довгий. Дорога, несподівана зустріч, розмови. Втома накопичилася. Але чомусь мені добре.

Чомусь, попри всю дивність ситуації, я відчуваю полегшення. Ніби щось, що давно тиснуло на груди, трохи відпустило.

Левко тут. Я бачу його знову. Чую його голос, бачу його усмішку — ледь помітну, таку, яку він показує, коли справді чомусь радіє, а не просто з ввічливості. Я й забув, наскільки мені цього не вистачало.

https://bookuruk.com/book/troe-v-novoricnu-nic