Розвидінлося. В повітрі ще відчувався холод. Дерева в старому саду стояли вкриті цвітом. Де не де з гілки на гілку прелітала якасьп ташка. Все завмерло наче публика, яка  чекає в залі очікуючи виходу на сцену свого кумира.

Нарешті з-за обрію появилося сонце. Воно освітило землю своїми променнями і огріло своїм теплом, як мама дитину.

Для всіх починався новий день.