Ніч накриває мене, як важка ковдра. Холодно. Вітер зриває траву з її коріння, і здається, ніби шепіт проноситься просто в мене над вухом. Я обертаюся. Немає нікого. Тільки безкрайній степ, два повні місяці і я.

Графік оновлень: ...

Ночь накрывает меня, как тяжелое одеяло. Холодно. Ветер срывает траву с ее корней, и кажется, будто шепот проносится прямо у меня над ухом. Я оборачиваюсь. Нет никого. Только бескрайняя степь, две полные луны и я.

Незабаром канікули. Ще трохи, і я ніжитимуся під сонечком з чистою совістю. І закритою сесією. 

Чи ні?

Скоро каникулы. Еще немного, и я буду нежиться под солнышком с чистой совестью. И закрытой сессией. 

Или нет?