Тарік тихо, коротко сміється у слухавку. Цей сміх такий рідний і теплий, що у мене по шкірі пробігають сироти.

— Ти неперевершена, залізна леді. Навіть приймаючи пропозицію, ти приставляєш мені пістолет до скроні. Добре. Я приймаю всі твої умови. Сьогодні об одинадцятій ранку контракт буде у тебе на пошті. Підписуй, збирай речі у своїй старій фірмі й чекаю на тебе.

Кладу слухавку. Руки трохи тремтять, але назад дороги немає. Рубікон перейдено.