Ніч накриває мене, як важка ковдра. Холодно. Вітер зриває траву з її коріння, і здається, ніби шепіт проноситься просто в мене над вухом. Я обертаюся. Немає нікого. Тільки безкрайній степ, два повні місяці і я.
Щоб забезпечити функціонування сайту, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш веб-сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Зареєструйтесь або увійдіть для того щоб залишити коментар
Коментарі читачів: