Вітаю всіх!

Продовжуєється публікація роману Охоронець Президента 7-ма книга циклу “непокірна” (назва книги кликабельна)

Шматочок із завтрішнього розділу:

— Гарно тут! — Берк кутається в куртку, спертий на капот авто. Від попередньої розмови немає й сліду.

— Так, — це все, що можу видавити з себе. — Ти мене питав, — але серце, розчулене можливою зустріччю, тріпоче. І правда раптом хлине десь із глибини душі. — Вибач, що не могла відповісти, але це важко, — замовкаю, кутуючись у власну куртку. Берк мовчить, на мене не дивиться, лише на Святі Гори. І чекає. — Коли пропав брат, мені здавалося, що світ збожеволів. Злість, яку я впустила в серце, і жага помсти настільки очерствили мою сутність, що я не бачила нічого перед собою. Болем жила. А коли вперше знайшла й дізналася, що він постригся в ченці — мало не втратила розум. Не розуміла, як можуть постригти такого молодого хлопця. Прийшла до нього, влаштувала скандал, а потім дізналася, що він ніколи й не промовив жодного слова. Сам прийшов. Спочатку попросився в послушники, а потім — у ченці.

Напевно, саме німота стала поштовхом до такого кроку. Як сьогодні пам’ятаю його очі, повні сліз, коли я репетувала в його келії, мов божевільна. А він… тільки голову опустив. Плечима повернувся й став на коліна перед іконою. Молився. А я ще більше злилася.

Також запрошую до новорічної історії із циклу 40+ не вирок (назва кликабельна) (Не) Свати)

Тут оновлення тільки на вихідних!

Шматочок:

Тремтячими руками забираю і витягую з коробки. Закочую очі, похитуючи головою.

— Так він не використаний! Новий!

Чоловік хмуриться. Бере смужку і кілька разів переводить погляд з мене на неї.

— Впевнена?

— Так, я впевнена! — фиркаю. І тільки зараз помічаю, що стало занадто тихо. Повертаю голову і тихенько сідаю за стіл. Ну все. Тепер мені точно капець.

Марічка зі своїм бойфрендом стоять поруч, і все, що роблять, — свердлять нас злими поглядами.

До зустрічі на сторінках!

Бережіть себе

Ваша Каміла