Колишній

Біля чорного позашляховика стоїть Михайло. Той самий колишній однокласник, перше кохання, єдина справжня рана, яка досі не загоїлася. Сорочка з розстібнутим коміром оголює засмаглу шию й частину грудей; закочені рукави підкреслюють сильні руки, що видаються ще міцнішими, ніж у пам’яті. Сонце торкається його шкіри й робить її теплішою на вигляд, ніби вона сама випромінює жар.

Плечі стали ширшими, а постава — впевненішою. Важчий, серйозніший погляд ковзає по мені й затримується, неначе він теж відчуває, як повітря між нами пульсує. Лише карі очі залишилися такими, як колись — знайомими до болю й водночас небезпечними, бо в них можна потонути, як у теплій глибині, з якої не хочеться виринати.

https://bookuruk.com/book/kolisnij