А ти вмієш кохати?

- Терплячий, справжній козак.

- Ти до туалету хотіла, ліворуч. Я тебе тут зачекаю.

- Навіть соромлюсь запитати, але зроблю це,- стискаючи плечі від невпевненості, вперто дивлюсь на чоловіка, — а де я спати буду?

- Зі мною.

- Що?! – голос занадто необачно реагує на новину.

- Не думаю, що ти вмієш спати стоячи, чи клубочком у незручному кріслі. А диван у вітальні лише один. Тому без суперечок, в тебе три хвилини, бо тоді я йду спати сам.

З мене зараз пара піде від почутого. І щоб не стріляти у безапеляційного Григорія блискавицями, мовчки ховаюсь у просторій ванні. Слава небесам, хоча б тут можна на короткий час побути наодинці зі своїми думками. Навіть немає бажання вивчати інтер’єр. Все роблю дуже швидко, але ось погріти руки на батареї не забороняю. Від тепла навіть по тілу швидше почала рухатись кров. Я ледь стримала стогін задоволення. Та кайф зламав стукіт у двері.

- Якщо тобі зручніше буде спати у ванній, то я пішов. Могла б попередити.