Інженер-конструктор

Стелла працює інженером-конструктором на заводі. Не користується макіяжем. Одягається просто. Але зовнішня оболонка не відповідає її внутрішньому світу і не відображає її сильні бажання. Емоції, почуття - все заховано, не зважаючи на сильне бажання вирватися назовні. "Сіра миша" набуде внутрішньої свободи, коли в її житті з'явиться маскарадна маска її бабусі, яка при одяганні з'єднується зі шкірою, стаючи одним цілим з обличчям її власниці, а дзеркала навколо стають порталом, що затягують у свій світ з альтернативною часовою лінією. Просте отримання фізіологічного задоволення, якого там вдосталь, призведе до справжнього кохання, яке вже не шукає Стелла. Але вона до цього, як вдягла уперше цю маску, тільки й мріяла, як знайти те справжнє щире кохання, а тепер воно їй непотрібне. Чи не так?