— Ти знову бігла? Аж видно, як із тебе пара йде. Може, подарувати тобі дезик? — шепоче він, наче говорить комплімент.

Я стискаю ручку. Він завжди так — ніби випадково. Ніби це жарт, а не черговий спосіб зачепити. І його дружки, звісно, сміют...