Вона не любила 31 грудня. Не саме свято — радше паузу між вдихом і видихом, коли всі раптом вирішують, що мають підбивати підсумки. Її підсумки не складалися в охайний список. Вони були розкидані, як коробки після переїзду: зім’яті, напівпорожні, ...

Катя любила ці вечори, коли сонце ховалося за горизонт, і в повітрі кружляло тисячі листочків. Їй було 23, і вона вже встигла пережити кілька розчарувань у коханні. Але цього разу серце чомусь билося швидше, ніби передчувало нову історію.

Осінь у Львові мала свій особливий ритм — повільний, глибокий, наповнений ароматом мокрої бруківки та кави, що линула з кожної кав’ярні. Місто дихало теплом, навіть коли повітря ставало холоднішим. У цьому диханні було щось заспокійливе, знайоме й...

Це історія про зустріч, що змінює усе. Серед весняного цвіту, де кожен подих повітря наповнений надією, народжується щось особливе. Вона — мов подих весни. Він — мов тихе сонце після довгої зими. Випадковість чи доля? Цей твір — мандрівка крізь ем...