Куди приводить ненависть
У бібліотеках користувачів: 10
Об'єм книги: 316'515симв.
Автор: Ніколь Нікнейм
Серія книг: Не випадкова зустріч
Жанр: Сучасний любовний роман , Еротичний любовний роман , Гостросюжетний любовний роман , Романтична еротика
Теги: від ненависті до кохання, дуже відверто, важкий_вибір, любовний трикутник, вперта героїня
Статус: Завершена
Публікація: 13:37 01-01-26Завершення: 11:31 16-01-26
Обмеження: 18+
БЕЗКОШТОВНО
Нарешті я почав вибиратися в люди.
Сьогодні у мене не має справ і я вирішив проїхатися в місто. Я уже п'ять років живу за містом, мені було важко дивитися на щасливих людей, яких нічого не тривожило, я ж в кожному бачив ворога. Зараз я спокійно можу знаходиться між людей, але все-таки вирішив залишитися жити за містом.
Я припаркувався біля невеличкої кав'ярні в тихому провулку. Вихідний, восьма ранку — все навколо було порожнім і застиглим у ранковій прохолоді.
Дзвіночок над дверима пролунав нервово. Повітря всередині було густе від аромату свіжо змеленої кави. У цій порожнечі рухалась лише вона. Дівчина, схилившись над столиком, ретельно витирала поверхню.
Вона підвела голову, і наші погляди зустрілись. У її очах не було бажання посміхнутися. Натомість — роздратування та втома.
— Ми ще лише відкрилися, тому потрібно пів години почекати, поки нагріється кавомашина, — голос у неї був низьким, роздратованим, навіть агресивним.
Ця її відверта неввічливість обпекла мене, але не відштовхнула. Навпаки. Вона пробудила в мені щось давно забуте — упертість, бажання залишитися саме через її нахабство.
— Я зачекаю, — мої слова пролунали тихо, але так само твердо.
Я сів за столик біля вікна, не відводячи від неї погляду. Вона відвернулась, але я бачив, як напружились її плечі під тонкою тканиною футболки.
Між нами виникла дивна, електрична тиша. Не ворожа, а напружена. Я сидів і пильно спостерігав, як вона готує заклад до робочого дня. Я чекав. І вперше за довгі роки це очікування було сповнене життя, а не порожнечі.
Вона продовжувала свою роботу, а мої очі, мимоволі слідкували за кожним її рухом. Коли вона нахилилася біля сусіднього столика, затираючи пляму, тонка тканина штанів натягнулася, підкресливши ідеальну, м'яку округлість. Повітря застигло у моїх легенях. Я ледь стримуюсь, щоб не ляснути її по дупці, але лише стиснув кулак.
Вона пішла за барну стійку. Звук води, що ллється на її руки, здався неймовірно гучним у тиші закладу. Я спостерігав, як вона робить якість маніпуляції з кавомашиною.
Нарешті я почав вибиратися в люди.
Сьогодні у мене не має справ і я вирішив проїхатися в місто. Я уже п'ять років живу за містом, мені було важко дивитися на щасливих людей, яких нічого не тривожило, я ж в кожному бачив ворога. Зараз я спокійно можу знаходиться між людей, але все-таки вирішив залишитися жити за містом.
Я припаркувався біля невеличкої кав'ярні в тихому провулку. Вихідний, восьма ранку — все навколо було порожнім і застиглим у ранковій прохолоді.
Дзвіночок над дверима пролунав нервово. Повітря всередині було густе від аромату свіжо змеленої кави. У цій порожнечі рухалась лише вона. Дівчина, схилившись над столиком, ретельно витирала поверхню.
Вона підвела голову, і наші погляди зустрілись. У її очах не було бажання посміхнутися. Натомість — роздратування та втома.
— Ми ще лише відкрилися, тому потрібно пів години почекати, поки нагріється кавомашина, — голос у неї був низьким, роздратованим, навіть агресивним.
Ця її відверта неввічливість обпекла мене, але не відштовхнула. Навпаки. Вона пробудила в мені щось давно забуте — упертість, бажання залишитися саме через її нахабство.
— Я зачекаю, — мої слова пролунали тихо, але так само твердо.
Я сів за столик біля вікна, не відводячи від неї погляду. Вона відвернулась, але я бачив, як напружились її плечі під тонкою тканиною футболки.
Між нами виникла дивна, електрична тиша. Не ворожа, а напружена. Я сидів і пильно спостерігав, як вона готує заклад до робочого дня. Я чекав. І вперше за довгі роки це очікування було сповнене життя, а не порожнечі.
Вона продовжувала свою роботу, а мої очі, мимоволі слідкували за кожним її рухом. Коли вона нахилилася біля сусіднього столика, затираючи пляму, тонка тканина штанів натягнулася, підкресливши ідеальну, м'яку округлість. Повітря застигло у моїх легенях. Я ледь стримуюсь, щоб не ляснути її по дупці, але лише стиснув кулак.
Вона пішла за барну стійку. Звук води, що ллється на її руки, здався неймовірно гучним у тиші закладу. Я спостерігав, як вона робить якість маніпуляції з кавомашиною.
Прикольно!
Стримувався, щоб не ляснути по дупці! Я б його після такого сама ляснула:)))(тут має бути смайл, який сміється до сліз і чортик)
Ельвіра теж не промах, вона йому попортить нерви❤️
Це радує!❤️
Як швидко закінчилась історія Паші та Елі! Велике дякую авторці за такі неймовірні емоції ❤️ Уже не терпиться прочитати історію про Ярослава і Мелонію, і я впевнена, що вона буде не менш цікавою.
Дякую за вашу увагу до моєї творчості ❤️❤️❤️
Я так рада за Ніну Степанівну! Яке це щастя — знайти свою рідну кровиночку. Павло — великий молодець, що зробив таку неймовірно добру справу)))
Ніна Степанівна, все своє життя разом із родиною Грінченків, тому Паша вирішив відплатити за її доброту і любов. А ще він такий завдяки їй, бо ж вона займалася їхнім вихованням❤️❤️❤️
Розділ 36: дуже радію за головну героїню. Кожна людина мріє про радісне життя й стає ще щасливішою, коли його отримує.
Так кожна хороша людина заслуговує на щастя❤️❤️❤️
Розділ 34: стає ще більше загадок. Про Ольгу дуже цікаво стало! Напевно, авторка готує нас до чогось неймовірного.
Історія про Ольгу є в задумі, але поки не маю часу, щоб почати писати ❤️
Бажаю вам море натхнення ❤️
Дякую ❤️
Розділ 33: Коли Еля була так захоплена видом на море, мені аж стало заздрісно. Я теж хотіла б побачити такий краєвид. Дуже люблю море )))
Я надіюся, мені вдалося передати ту атмосферу яка там була)))
Не сумнівайтесь. Вдалося ❤️
Розділ 32: Який же все-таки Паша молодець! З таким чоловіком відчуваєш себе, як за кам’яною стіною, завжди можна покластися на нього і відчувати себе захищеною.
Дякую, що читаєте. Паша справді дуже хороший, хоча одразу так і не скажеш, він ховається за маскою "Самця-брутала"
Гарна книга!❤️
Дякую ????
Розділ 27: сповіщення про те, що Елена їде в бік Одеси, заінтригувало. Якщо вона скоро з’явиться в сюжеті, то є два варіанти розвитку подій: або таємниці почнуть розкриватися, або загадок стане ще більше.
Її поява, це відповідь на запитання– чому Яр так довго дув із нею.
Розділ 23: Це таке щастя - дізнатися, що твоя рідна людина виявляється живою. Але стільки загадок, що інтрига лише посилюється.
Загадки і страхи, що щось не так переслідуватимуть Пашу ще довго...
Розділ 17: Бідна дівчинка. Те, що вона пережила у 17 років - це жахливо. Страшно усвідомлювати, що існують такі покидьки, які ламають чужий світ і псують людям життя. Найжахливіше те, що багато з цих негідників не покарані законом і спокійно живуть далі, продовжуючи нищити долі інших. На жаль, такі нелюди живуть серед нас - і це справді лякає.
А ще жахливо, що дівчата замовчують про домагання, або згвалтування і це ще більше усугубляє ситуацію...
Згодна з вами. Мовчання часто призводить до ще страшніших дій цих негідників, адже вони думають, що за цей злочин їм нічого не буде.
Розділ 15: Павло повівся як справжній джентльмен. Він не тільки не припиняє боротися за серце Елі, а й не покинув її в такому страшному становищі. Молодець хлопчина )))
Не даремно Еля називає, його гречним❤️
Сподіваюся, що вони будуть разом і що вона забуде про Максима.
Вони будуть разом, але про Максима вона не забуде ❤️
Розділ 12: Коли Еля вперше запропонувала Павлу піти в кіно, я одразу запідозрила, що її мета - викликати ревнощі у Максима. Та реакція Павла на її відвертість приголомшила мене. Він зовсім не збирається відступати. Цікаво, за яких обставин їм все ж вдасться бути разом.
Додаю до читання❤️
Так, Еля трохи підступна, але вона це робить заради кохання)))
Дякую ❤️❤️❤️
Вітаю, книга чудова))
Дякую ❤️❤️❤️
Розділ 8: Сцена поїздки у трамваї вийшла настільки емоційною й пристрасною, що я отримала справжнє задоволення від читання. Дякую автору ❤️
Безмежно вдячна, що читаєте❤️
Вітаю з новинкою❤️ Бажаю успіхів із книгою!
Дякую ❤️❤️❤️
Вітаю з новинкою!
Дякую❤️