Принц холоду

Якось Зоряні приснився дивний і надто реалістичний сон. Вона бачить в ньому зимовий ліс, все в ньому покрите снігом, дерева блищали наче їх обрамили склом, а їх гілки від легких поривів вітру дзеленчали наче дзвоники.

Доріжка по якій вона ступала привела її до маленького вкритого кригою озера. Їй здалось, що в посеред нього щось є. Але не можна було побачити що це точно, адже його покрив снів. Обережно і повільно ступаючи на лід, вона підійшла ближче, щоб перевірити, хто там стоїть. Вона рукою доторкнулась до снігу, що облипав щось і струсила його.

"Жива людина?"- Подумала вона спочатку, але придивившись все-таки побачила всього-на-всього неймовірно красиву льодяну статую чоловіка.

"Якби це був не сон, а казка, мій поцілунок міг би перетворити цю красу в щось справжнє." - промайнула в її голові думка.

Зоряна торкнулась пальцями губ скульптури. Вони були холодними й твердими. Але під її пальцями лід почав розтавати.

Вона ще довго милувалася красою цього творіння і все-таки на останок вирішила поцілувати крижану статую в уста.

"Це ж лише сон. Нічого не станеться."

Її гарячі губи легко накрили лід, і тоді крига під нею почала тріщати. Страх охопив її тіло і вона проснулась.