Я завжди приходила до Марини додому без дзвінка. У нас було щось на кшталт негласної угоди: ми відкрито ходимо одна до одної, не соромлячись безладу у кімнатах і недопитих чашок кави на підвіконні. 

Марія ступила на перон у тиші, що пахла вугіллям і старим деревом. Поїзд, яким вона приїхала, вже відходив у ніч, лишаючи після себе тонку смугу диму, схожу на зім’ятий лист, забутий у кишені. Місто зустрічало її без фанфар — тихо, мов старий знай...

Бібліотека, у якій працювала Марта, нагадувала стару скриню, наповнену історіями. Тут пахло дощем і папером, навіть коли за вікном пекло сонце. 

Вона знає його все свідоме життя. Він носив її на руках, коли вона була дитиною. Віра з маленької дівчинки перетворилася на вродливу дівчину. Юнак Артур став дорослим та впевненим  у собі чоловіком. В якийсь момент зрозуміли, що вони вже не п...

Брата Марії випадково вбили на рингу. Це зробив накачаний громила, власник того ж рингу і спортивного клубу, Аслан. Чоловіку дали за його смерть лише шість років. Мама не витримала горя і померла через три місяці після тих страшних подій. Марія за...

Вона — студентка театрального, яка вчиться говорити правду зі сцени.
Він — режисер, який давно забув, як це — відчувати.
Між ними — сцена старого театру, репетиції, що перетворюються на сповідь, і межа, яка щоразу стає тоншою.

Дівчина-практикантка, студентка-магістр Реставраційної академії, на двадцять шість років молодша за нього, внесла в його розмірене існування хаос. Не галасливий, а особливий, тихий хаос. Її було двадцять два, вона пахла сумішшю сандалу, спирту і ч...