Я повертаюся додому із таємницею, приховувати яку більше не зможу. Я повертаюсь, щоб згадати про те, що намагалась забути. Я повертаюсь, щоб зрозуміти: це кохання чи самообман?...

Він — найкращий психотерапевт країни. Людина, якій довіряють життя.

Вона — та, що вижила без допомоги та більше не збирається її просити.

Коли він обирає її, він називає це професійним обов’язком.

Він упевнений, що з...

Він стояв у вбиральні і перед дзеркалом проходив уявну співбесіду: “Ваше ім’я - в анкеті перед тобою вказане, придурку” “Ким ти бачиш себе через 10 років в нашій компанії - власником, вийду заміж за гендиректора і звільню тебе, будеш прибиральнико...

Вона — з Юпітера. Емоційна, глибока, інтуїтивна.

Він — з Холодильника. Практичний, спокійний, головне щоб їсти було.

Вони намагаються співіснувати на одній кухні, в одному ліжку, і бажано — в одному часовому поясі. Але коли її «через 5...

Важко жити на світі, якщо у вас немає ім'я. Навіть якщо ви – звичайнісінький стікер, і приречені стирчати на дверях. Адже усі інші в кімнаті – і шафа, і стілець, і дверцята (і навіть підлога!) – мають свої імена.

А ще за вами полюють хижі ма...

Вони зустрілися на каву. Він прийшов вчасно. Вона — з вітром у волоссі й запізненням на тринадцять хвилин. Він замовив бургер. Вона — салат без соусу. Усе йшло нормально, поки на столі не з’явився телефон. Ця книга — не просто про побачення. Це пр...

Антагоніст має померти. Редактор видавництва вирішив за мене, яким має бути кінець. Я ж цього не планувала. Рукопис так і лежить незавершеним, а я прокрастиную.

Що якщо ізолюватися в будиночку біля озера, де нічого не відволікатиме, й нареш...

Невідоме, тихе українське місто, в якому я й проживаю.
Дивно, але все життя я думав, що знаходжуся ніби у "Бога за пазухою". Ніколи і ні про що насправді не хвилювався...
Зрештою, під час однієї з прогулянок міським парком, моя вдача все-так...