Я думала, що ненавиджу свого боса й ховалася у цій ненависті, наче в мушлі.
Але все виявилося набагато складніше.
Іноді за ненавистю ховається не злість, а страх — втратити контроль, серце і себе.

Нові глави через день

Донька моїх найкращих друзів. Дівчинка, яку я колись носив на руках. Та, кого я кликав “Козеням”... Виросла. І тепер вона не на руках. Вона переді мною на колінах. Моя спокуса і моє покарання. Тому що частина мене наполягає: не можна. А інша каже ...

Нова посада. Нове житло. І жінка, яку голими руками не взяти.

Історія Анатолія, колишнього нареченого Ксенії з книги "Мій поганий Санта". Можна читати окремо

Київ зустрічає мене звично — сірим асфальтом, що ще зберігає сліди нічного дощу, запахом кави з ранкових кіосків, який пробуджує краще за будильник, і гулом метро, що вібрує десь під землею, як пульс великого організму. Місто дихає рівно, без посп...

Він — мій бос. Холодний, владний і абсолютно нестерпний.

Я мала б ненавидіти його… але щоразу, коли ми залишаємося наодинці, усе всередині мене зрадницьки тягнеться до нього.

Щоранку вона з’являється в моєму кабінеті рівно о дев’ятій.
Стукіт підборів у коридорі — короткий, чіткий, і я знаю: це Аліна. За мить двері відчиняються, і вона заходить із тацею в руках. Чорна спідниця, світла блузка, волосся зібране у стрима...