Я ступаю босими ногами по гарячому піску Ланжерона, і здається, що сонце пестить моє тіло не гірше за чоловічі руки.
Кожен крок — наче м’який масаж: пісок лоскоче підошви, обпікає й водночас ніжить. Шкіра розігріта, тонке лляне плаття липне до ...

Київ зустрічає мене звично — сірим асфальтом, що ще зберігає сліди нічного дощу, запахом кави з ранкових кіосків, який пробуджує краще за будильник, і гулом метро, що вібрує десь під землею, як пульс великого організму. Місто дихає рівно, без посп...