Коли спокуса — лише перший крок.
Коли бажання — інструмент.
Коли пастка — майстерно збудована руками бажаної жертви.
Це не історія кохання. Це — полювання.
...
Межа між владою і бажанням — тонка. Особливо коли правила диктує той, хто не питає дозволу.
...
Я підписую контракт.
Моя рука не тремтить — я цього не дозволяю. Але серце калатає в грудях, як розбите вікно, і здається, він це чує. Він — мій бос. Мій новий бог. І я — його.
...
Він — її бос. Але цієї ночі він хоче більшого, ніж звіти. І вона не збирається сказати «ні».
...
Коли зачиняються двері ліфта, руйнуються всі заборони. Між підкоренням і владою, між бажанням і страхом, між ліфтом, що зупинився, і світом, що рушив далі — є точка, де стираються всі межі.
...
Офіс був порожній. Тиша затягувалася між стінами, лише м’яке гудіння кондиціонера заповнювало простір. Вона залишилася, як завжди, допрацьовувати звіт. І як завжди — не одна.
Твір бере участь у літмобі "О, мій бос!"
а тако...
Мене звати Марта, і я — помічниця генерального директора. У компанії вже дев’ятий місяць. Відзначилась старанністю, педантичністю й умінням не потрапляти в чужі очі. Принаймні я так думала.
...
Я завмираю. Навколо танцюють пари, сміються. Вечірка тече повз, ніби мене тут немає. Є тільки він. І ця мить.
— Якщо я скажу "ні"?
— Я просто проведу тебе до виходу. І більше ми не побачимось.
Він не тисне. І саме тому хочеться с...
Їх двоє. І обоє — мої боси.
Між наказом і бажанням, між владою і підкоренням — лінія тонша, ніж мереживо.
Я знаю, у цій грі не буде переможців. Але я давно перестала грати за чужими правилами.
У горах, де тиша говорить гучніше за слова, бажання народжується повільно — як дим із багаття.
...
Він ніби не з цього простору — надто точний, надто зібраний, мов створений не для спеки, метушні й випадковостей. Його сорочка не просто чорна — вона наче поглинає світло. А лінія плечей така рівна, що хочеться доторкнутись — не для того, щоб пома...
Він старший. Вона надто молода.
Їхні світи не мали перетнутися, але доля вирішила інакше.
...
Що буде, якщо поєднати надмір амбіцій, офісну напругу, гарячого боса й одну не зовсім стандартну презентацію? Флірт між кавовими перервами, ризиковані рішення за зачиненими дверима й задоволення, яке точно не прописане в посадовій інструкції.
<...
Чую кроки — чіткі, рішучі. Я впізнаю цей звук. Це вона. Марія Степанівна. Залізна леді. І мій безпосередній керівник.
Її хода розтинає тишу вечірнього офісу, мов лінійка по карті — точна, невідворотна. Порожній коридор підсилює кожен крок, в...
Віка мріє працювати редакторкою у видавництві, де правлять найкращі — і найжорстокіші. Її останній шанс — співбесіда з босом, про якого ходять легенди: холодний, вимогливий, безжальний до текстів і людей. Але замість випробувального терміну він да...
Новий директор. Прийшов із центрального офісу рівно місяць тому й з першого дня зламав усе, що можна було зламати. Проєкти, які ми вибудовували роками, розлетілися за дві зустрічі. Люди, які ще вчора були «ключовими», сьогодні — непомітні. Його рі...
Вона звикла до порядку, до логістики, до цифр, які ніколи не зраджують. Але деякі речі не піддаються плануванню — і саме вони змінюють усе.
...
Щоранку вона з’являється в моєму кабінеті рівно о дев’ятій.
Стукіт підборів у коридорі — короткий, чіткий, і я знаю: це Аліна. За мить двері відчиняються, і вона заходить із тацею в руках. Чорна спідниця, світла блузка, волосся зібране у стрима...
Вона — поруч щодня. Він — той, хто давно перестав грати за правилами. Між ними — мовчання, погляди, дотики, яких ніколи не було. А ще — межа, за якою немає впевненості, є тільки бажання.
...
— Юль-ь-ь, — протягую хрипким, точніше спраглим голосом. Зараз би життя віддала за склянку води.
— Ааа, — протяжний стогін чується десь у районі моїх ступнів.
— Жива?
— Скоріше мертва, — зітхає.
— Ви обидві такі гучні, жах просто! — бу...
