Я ненавиджу свого боса. "Всі ненавидять своє керівнитство, хоча б час від часу" - скажете ви. Ні! Ні! І ще раз ні! То зовсім не те. Моя ненависть до власного боса виникла не на пустому місці, розміром з невеличке містечко, висотою до небес і пекуч...

Олена — розлучена жінка, котра нічим не виділяється з натовпу. Життя складається зі схожих один на одного днів. Робота — не вершина мрій, але оплата дозволяє їм з дочкою існувати цілком комфортно. А зустрічі з подругами розбавляють однотипні будні...

БУКТРЕЙЛЕР НАСТУПНА КНИГА Я звик досягати поставлених цілей, долаючи перешкоди на шляху. Не зупиняючись і не озираючись, йшов вперед. У мене завжди все під конт...

Як це — кохати того, хто ніколи твоїм не буде? Як це — вірити в чудо і знати, що їх не буває. Але кожен заслуговує на свою казку. На свій щасливий фінал. Адже мрії збуваються. Особливо на Новий рік!

Книга про Лору, подругу Олени...

Я думала, що ненавиджу свого боса й ховалася у цій ненависті, наче в мушлі.
Але все виявилося набагато складніше.
Іноді за ненавистю ховається не злість, а страх — втратити контроль, серце і себе.

Нові глави через день

— Що за непристойні пропозиції? — сміюсь, але насправді намагаюсь приховати здивування. — Якби я вам запропонувала вась-вась, то це — непристойно! — фиркає. — Я ж пропоную фіктивний шлюб! — Дуже смішно! — Нічого такого, босе. Просто хочу, щоб ви о...

Донька моїх найкращих друзів. Дівчинка, яку я колись носив на руках. Та, кого я кликав “Козеням”... Виросла. І тепер вона не на руках. Вона переді мною на колінах. Моя спокуса і моє покарання. Тому що частина мене наполягає: не можна. А інша каже ...

Щоб хоч трохи заспокоїти розбите серце, Мирослав із друзями вирушає на відпочинок до Франківщини. Там він і зустрічає Олену, яку має намір використати у власній грі, для того щоб втерти носа колишній коханій та виграти суперечку з друзями. Однак н...

Коли спокуса — лише перший крок.
Коли бажання — інструмент.
Коли пастка — майстерно збудована руками бажаної жертви.

Це не історія кохання. Це — полювання.

Я заскочила на диван і носилася по ньому, як божевільна білка, яка щойно поцупила у хижака ласощі. 

Тільки ласощами цими була сама Я! А «хижаків» – відразу двоє. Поступово так, красиво до мене підкрадалися.

От як я в це вляпалася?...

Межа між владою і бажанням — тонка. Особливо коли правила диктує той, хто не питає дозволу.

Хто б міг подумати, що через пропуск лекцій у мене все полетить шкереберть? Колишньої Флори Бредлі не існує, і чи на краще це — невідомо! Диявол це алегорія!

Грудень у Києві видався лютим. За вікном квартири Олени кружляла справжня завірюха, засипаючи підвіконня вологим снігом, але всередині панувала атмосфера гарячкової підготовки. Дівчина стояла перед дзеркалом у повний зріст, розглядаючи своє відобр...

Я підписую контракт.

Моя рука не тремтить — я цього не дозволяю. Але серце калатає в грудях, як розбите вікно, і здається, він це чує. Він — мій бос. Мій новий бог. І я — його.

Що робити, коли ти поставила собі ціль, а тобі весь час заважають у її досягненні? Правильно! Погодитись на пропозицію боса!

Він — її бос. Але цієї ночі він хоче більшого, ніж звіти. І вона не збирається сказати «ні».

Коли зачиняються двері ліфта, руйнуються всі заборони. Між підкоренням і владою, між бажанням і страхом, між ліфтом, що зупинився, і світом, що рушив далі — є точка, де стираються всі межі.

Офіс був порожній. Тиша затягувалася між стінами, лише м’яке гудіння кондиціонера заповнювало простір. Вона залишилася, як завжди, допрацьовувати звіт. І як завжди — не одна.

Твір бере участь у літмобі "О, мій бос!"

а тако...

Мене звати Марта, і я — помічниця генерального директора. У компанії вже дев’ятий місяць. Відзначилась старанністю, педантичністю й умінням не потрапляти в чужі очі. Принаймні я так думала.

Я завмираю. Навколо танцюють пари, сміються. Вечірка тече повз, ніби мене тут немає. Є тільки він. І ця мить.

— Якщо я скажу "ні"?

— Я просто проведу тебе до виходу. І більше ми не побачимось.

Він не тисне. І саме тому хочеться с...