Втекти з-під вінця від дракона-короля сусіднього королівства? Легко!

Випасти з порталу просто в обійми іншого розлюченого дракона, який також стоїть біля вівтаря? Е-е… це вже занадто.

Тепер на моїй руці сяє шлюбне татуювання, що пов’яз...

Цікавість не доводить до добра.

Я лише відкрила старовинну скриньку… і тепер у мені пульсує Хаос, що сіє страх, паніку та смерть. На мене полюють вампіри, відьми й перевертні, які, як виявилося, існують у нашому світі.

Єдиний, хто може...

Мені снилися сни. Криваві, лякаючі, надто яскраві.
А потім вони стали реальністю.
Тіні в коридорах університету. Старі будинки, які ніхто, крім мене, не бачить. І він — вампір, чия присутність обпікає сильніше за вогонь.
З ним зникає весь...

Асар:

Я не пам’ятаю, хто я. Моє призначення — убити Оракула за будь-яку ціну. Але чому тоді, дивлячись на неї, моє серце стискається, а в снах я бачу лише її? Кожна зустріч ставить мене перед вибором: виконати наказ чи піддатися почуттям, як...

— Заспокойся, — Назар різко смикає мене на себе, від чого я ледь не влипаю в нього. — Ти мене геть не цікавиш, крихітко.

— Ви мене теж, — зле шиплю у відповідь, намагаючись відсунутися від хлопця, але марно. Хватка в нього залізна. — І нічог...

— Навіть не думайте! Я не спатиму з вами на одному ліжку.

— Я обіцяю не чіплятися, — притьмом посміхаючись заявив цей нахабний тип.

Та що він собі дозволяє? Договір ми ще не підписали, а він уже радіє.

І поводиться, наче й не ари...

— Мількевич! — роздається злобне гарчання. — Ти що собі дозволяєш?
— А? — сон миттю злітає, і я перелякано розплющую очі.
Керівництво.
Особистою персоною.
У моєму ліжку.
Ще й, судячи з виразу обличчя, злий як чорт.
— Ярослав Вікт...

Я дивилась на натовп людей біля різдвяної ялинки, на їх радісні, усміхнені обличчя — і почувалася геть чужою. 

— Пробачте, — чоловік у костюмі янгола злегка зачепив мене крилом і зник у натовпі.

Сльози знову накотилися на очі.

— Це жарт? — витріщаюся на Марка, не в силах промовити ще хоч щось.

Відчуваю, як всередині мене все перехоплює від одночасного обурення, огиди та почуття, що мене використали як нікому не потрібну ганчірку.

— Ти взяла гроші, — як ні в ...

Знову студентка? Ще й куратор, як на зло, вередливий. 

І ні, не закохуюся я. 

Сказала, не закохуюся! 

Мені що, проблем із магією мало? Я взагалі у свій світ повернутися хочу. 

А поки що відбиватимуся філ...

— Ви каву п’єте?

Питаю й одразу подумки відвішую собі потиличник.

Ляно! Яка кава? Ти взагалі про що?

Мало того, що ти у цьому бовдурському купальнику звалилася чоловіку на голову, сидиш на ньому верхи, наче наїзниця, так ще й роз...

Моя мама - ректор. А я головний кошмар академії, яким лякають недбайливих студентів і незговірливі навчальні посібники. Тут усі грають за моїми правилами, і я не дозволю якомусь залітному дракону їх змінювати. Тим паче, що його татусь давно мріє з...

Не всі полюбляють шоколад.

Він гарний, багатий, розумний і може дозволити собі все,що завгодно.

Я — простий дизайнер, художник-невдаха по життю.

Все, що нас пов'язує, це гра, затіяна однією маленькою дівчинкою. Ми обидва не можем...

Не все любят шоколад.

Он красивый, богатый, умный и может позволить себе все, что угодно.

Я - простой дизайнер, художник-неудачник по жизни.

Все, что нас связывает, это игра, затеянная одной маленькой девочкой. Мы оба не можем от...

Розлютив студентку-відьму? 

Будь готовий до того, що тебе раптово дуже сильно полюбить уся академія, включно з факультетом орків. 

З нареченою теж можеш розпрощатися: відьма знайде їй іншого. Ще й не одного. 

І вже...

Якщо твій батько вищий демон, варто бути готовою до будь-яких несподіванок. 

І втеча нічого не вирішить. Тільки зробить ще гірше. 

Адже, якщо раніше юній відьмі доводилося рятувати тільки свого "ворога", то тепер їй доведетьс...

Машина нарешті порівнюється з дівчиною, опускаю скло пасажирського вікна й голосно кличу:

— Леро!

Та дівчина немов не чує мене. Стоїть та не мигаючи дивиться перед собою.

Чорт!

— Валеріє Вікторівно! — кричу голосніше.

Я потонула в його очах. Темні й глибокі, вони вабили до себе, мов безкрайній океан. У них було щось невловиме, щось таке, що викликало в мене водночас і відчуття затишку, і тривогу. Здавалося, він бачив мене наскрізь, відчував кожну мою думку, кож...

Диво.
Ми віримо в нього. Чекаємо. Навіть коли надії майже нема, щось заставляє нас продовжувати вірити в чарівну казку.
Чому?
Тому що ми не знаємо, але підсвідомо відчуваємо, хто саме стоїть по той бік дива.

Ніколи, ніколи не намагайтеся розв'язати свої внутрішні проблеми, занурившись у медитацію. 

Бо замість зручного дивана опинитеся в зовсім незнайомому місці. Ще й наодинці з чоловіком, від погляду якого перехоплює подих і відключає мозок...