Офіс був порожній. Тиша затягувалася між стінами, лише м’яке гудіння кондиціонера заповнювало простір. Вона залишилася, як завжди, допрацьовувати звіт. І як завжди — не одна.

Твір бере участь у літмобі "О, мій бос!"

а тако...

Межа між владою і бажанням — тонка. Особливо коли правила диктує той, хто не питає дозволу.

У горах, де тиша говорить гучніше за слова, бажання народжується повільно — як дим із багаття. 

Він ніби не з цього простору — надто точний, надто зібраний, мов створений не для спеки, метушні й випадковостей. Його сорочка не просто чорна — вона наче поглинає світло. А лінія плечей така рівна, що хочеться доторкнутись — не для того, щоб пома...

Вона звикла до порядку, до логістики, до цифр, які ніколи не зраджують. Але деякі речі не піддаються плануванню — і саме вони змінюють усе.

Вона їхала у відпустку, щоб забути про роботу. Але робота — в особі боса у шортах із фламінго — чомусь теж вирішила відпочити саме тут. Легка, іронічна історія про те, як навіть на морі не сховаєшся від службових питань… особливо, якщо ці питання ...

Мене звати Марта, і я — помічниця генерального директора. У компанії вже дев’ятий місяць. Відзначилась старанністю, педантичністю й умінням не потрапляти в чужі очі. Принаймні я так думала.

Він — її бос. Але цієї ночі він хоче більшого, ніж звіти. І вона не збирається сказати «ні».

Я підписую контракт.

Моя рука не тремтить — я цього не дозволяю. Але серце калатає в грудях, як розбите вікно, і здається, він це чує. Він — мій бос. Мій новий бог. І я — його.

Чую кроки — чіткі, рішучі. Я впізнаю цей звук. Це вона. Марія Степанівна. Залізна леді. І мій безпосередній керівник.

Її хода розтинає тишу вечірнього офісу, мов лінійка по карті — точна, невідворотна. Порожній коридор підсилює кожен крок, в...

Їх двоє. І обоє — мої боси.
Між наказом і бажанням, між владою і підкоренням — лінія тонша, ніж мереживо.
Я знаю, у цій грі не буде переможців. Але я давно перестала грати за чужими правилами.

Я завмираю. Навколо танцюють пари, сміються. Вечірка тече повз, ніби мене тут немає. Є тільки він. І ця мить.

— Якщо я скажу "ні"?

— Я просто проведу тебе до виходу. І більше ми не побачимось.

Він не тисне. І саме тому хочеться с...

Віка мріє працювати редакторкою у видавництві, де правлять найкращі — і найжорстокіші. Її останній шанс — співбесіда з босом, про якого ходять легенди: холодний, вимогливий, безжальний до текстів і людей. Але замість випробувального терміну він да...